Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця
Я лежу на одному з ліжок, я лежу навзнак, щоб не обблюватися, мої молоді очі, очі мої грусниє, втуплені кудись у небо, себто угору, у стелю, у тріщину. … Вони щось відповідали угорською, ми не розуміли нічого за винятком слова хуйово. … Хай не в таке далеке, хай не в якесь там «австро-угорське», але все ж у минуле.