МИРНИЙ Панас – Повiя
I врожай того лiта негустий удався; тепер осiнь мала й те зогноїти… Болiло хлiборобське серце, дивлячись на свої залитi водою токи, на почорнiлi, припавшi до землi стiжки. … Удаєш себе святою? … Рiк удався недорiдний, собi хлiба ледве ставало, а продати – i не кажи. … – обiзвав його сторож, ударивши в брязкало.