Результати пошуку слова: Удосвіта

–  То гайда, мені удосвіта до Залісся їхати. Микола прибився удосвіта, розбудивши мене, пішов за кіньми. Прокинувшись удосвіта, лікар побачив його з піднятими до карниза над дверима руками. Удосвіта, поки сходило сонце, по селу били гармати. Удосвіта я побачив на дорозі господарів.

…УДОСВІТА Юрчик мусив бігти за Фулячкою. Удосвіта скрізь було ще тихо – й Дунусь перевів очі з дороги на ґражду. Мій тато покійничок, земля йому пером, устав удосвіта, походив по подвір’ю, навідався до худобини, обійшов городи та й зайшов до хати, припав на коліна, виказав «Отченаш».

Перший звук удосвіта — те її нестерпне каркання, двірник уже з рогатки стріляв. Удосвіта двірники шкребуть лопатами. 26 жовтня удосвіта почався штурм. І навіть удосвіта вбитий на своєму посту міліціонер.

Вона одбирала кращу скумбрію, щоб удосвіта передати свій подарунок «Буревіснику». КРИК У ТУМАНІ Удосвіта на море й на бухту впав легкий туман. Умовились, що удосвіта і ранком, приблизно годину після сходу сонця, «Кайман» патрулюватиме там про всяк можливий випадок – псування радіостанції чи якоїсь аварії з човном.

Серед нас не дуже знайдеться таких, що не пробуджувались часом удосвіта, — Кажуть, що бачили, як удосвіта викрадаєтеся ви з гидких притонів, як, переодягнуті, озирцем поспішаєте до найбрудніших лондонських вертепів. Серед нас не дуже знайдеться таких, що не пробуджувались часом удосвіта, —

Ми піднімемо якір удосвіта.  – Ми вирушимо завтра разом, удосвіта. Сальватор приїхав удосвіта.

А якось удосвіта, коли балка, що була вам нейтральною, налилася туманом, побачили: внизу, на замінованім полі, коняка пасеться. …Як непоміченими виїхали з маєтку, так непоміченими й повернулись троє вершників удосвіта до стайні. Удосвіта третього дня вийшов з барака.

оглядати новини у (а не по) телевізорі (або у глядуні), зрити щонеділі удосвіта змосковщених кухарів-паяців на домашньому позиралі. Ці пісні варті того, щоб їх крутити по два рази на день – як Національний гімн – удосвіта одну, на сон грядущий – другу.

Онися встала удосвіта, прибралась в нову плахту, причепурилась, наділа на голову всі стрічки й квітки й пішла до церкви. – Якби була знала, що ви прийдете, я б удосвіта встала,– сказала Вольчиха.