Результати пошуку слова: Уже ж бо

Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності

Posted on by / 0 Comment

Такою була розстановка сил перед початком подій, у яких я брав участь уже як дійова особа, а не як спостерігач сторонній, бо досі все ж таки мене слід було залічити до спостерігачів, активним я не міг назватися ні щодо Чемериса, ні щодо Шляхтича-молодшого, ні тим більше щодо Гена і Алі.

БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови

Posted on by / 0 Comment

“То хай же Бог буде суддею…” І уже була б звелась, але тут Григорій, бачачи, до чого може дійти, мовчки опустився на коліна поруч, тяжко похиливши голову, як під сокиру; бачив, що дівчина може переступити батьківське слово заради нього.

БАРКА Василь – Жовтий князь

Posted on by / 0 Comment

А він: «Не болить, уже завертається». « … Старий Гонтар уже на столі; жінки плачуть. … Уже свіжа могилка виросла в саду: видавалась жахливо-чорною поруч бабусиної – під снігом ніби срібної. … Дивився недужий – болісно було на серці; і ніби сам теж серед неживих: уже почуттями вбитий! … Він, жахаючись, подумав: «Уже поза світом дивляться очі моєї дитини!».

ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори

Posted on by / 0 Comment

Краще б уже старий Смауг лежав собі живий на своєму триклятому скарбі, аніж його загребуть оті підлі поторочі, а бідолашний старий Бомбур, а Балін, а Філі й Кілі і вся решта загинуть, і з ними Бард, і озеряни, й веселі ельфи!

ФИККЕР Эдуард – Золота четвірка. Дев’ятнадцятий кілометр

Posted on by / 0 Comment

Він уже боявся власної тіні. … До цього ніхто в тій віллі не жив уже років чотири. … Шламм уже власної тіні боявся. … Нас уже чекають сестра-жалібниця і окружний начальник. … Ми не бачились з ним уже бозна-скільки! … –  Ні, я ж уже говорив, – … Хіба ж за ним уженешся! … Я ж вам уже сказав, що купую їх.

РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі)

Posted on by / 0 Comment

Це все не нагадує леву ні здобичі, ні бою, і він журливо роззявляє свою велетенську пащеку – справжню печеру смерті, хрипко й безнадійно рикаючи… Через хвилину Нао бачить, що лев-велетень уже простує в темряву шукати там свою здобич.

Валерій та Наталя Лапікура – Поїзд, що зник

Posted on by / 0 Comment

Розумієш, якби в житті трагічне і смішне були чітко поділені, то це було б уже не життя, а облдрамтеатр, де половина залу бореться зі сном, але заснути не може, бо надто голосно кричать актори на сцені. … Так уже нас наполохали, що я п’ять років навіть цікавитися боявся, що ж там було далі.