Результати пошуку слова: Уже ж

ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова

Posted on by / 0 Comment

І щоб уяснили це твердіше, вам годилося б прикласти до обох половинок сідниці, до рук та ніг по шині… Вартівник уже брав з розпаленої жаровні червоне залізо, але Олізар уже не чекав на це випробування, він знепритомнів… 11 «Ну от, –

ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань

Posted on by / 0 Comment

“Як уже жити на цім світі, то на самім його вершічку”, – … Недавно написав мені доброго листа мій друг із Праги син Олександра Олеся – Олександр Кандиба, про самітність, і лиходійництво, про зранену душу: “У нас усіх уже болить душа… Але ж звір’я не скаржиться на свої страждання…” Звір’я ні, а ми?

Кафка, Франц – ПЕРЕВТІЛЕННЯ

Posted on by / 0 Comment

Турбуючись про батьків, Грегор у денний час уже не з'являвся біля вікна, повзати ж по декількох квадратних метрах підлоги довго не вдавалося, лежати, не рухаючись, було йому вже й ночами важко, їжа скоро перестала приносити йому яке б то не було задоволення, і він придбав звичку повзати задля розваги по стінах і по стелі.

БОБРОВНИКОВ А. – Повість про нещасних марсіян

Posted on by / 0 Comment

Зараз усе було йому огидне на цій фермі, де він жив майже пустельником уже третій рік із старою тіткою, яку чомусь – він пам’ятає це з дитинства – усі в родині звали «Генералом Грантом». … Уже спускаючись сходами, Майк упізнав жалюгідну постать священика і кинувся до нього, як до давнього знайомого.

Едгар Аллан По – Оповідь Артура Гордона Піма

Posted on by / 0 Comment

Якби ми вистрелили з пістолета, вони, звичайно, зрозуміли б, що сталася біда; але звук пострілу не міг повідомити, що їм слід негайно вийти в море, бо єдиний їхній порятунок у цьому, не міг дати їм знати, що вони більше не зв’язані [135] жодними поняттями честі, бо їхніх товаришів уже нема серед живих.

Кобилянська Ольга – Людина

Posted on by / 0 Comment

“Се буде гординя мого життя, світило цілої родини, се чоловік будучини!” — … мовляв він часто до своєї жінки й добрих знакомих. … Певно, “не таким славним, яким уже став опісля. … Однак — куди ж вона загналась? … Батько успокоювався, м’якнув, цілував сина і умолював, щоби він уже раз прийшов до свідомості та поправився.