Skip to content Уже бо ти розлучила не єдиного за сім літ війною; Мужа з жоною, брата з сестрою, Діток маленьких з отцем і маткою. …
Уже ж тепер твій пан, гетьман молодий, На славній Україні з Хмельницьким великі бенкети зчиняють, — …
Ох, уже тій галці, ох, уже чорній та назад не вертаться, Ох, уже ж нам, панове молодці, із кошовим не видаться! Поки ти, заколисуваний потягом, віддаєшся роздумам, одна з них уже вмерла, а друга – на грані життя і смерті. …
Але ж уже темно. …
Я ж вам, здається, уже казала, що не годжуся ні на що. …
Він уже не чув голосу Мотоко, навіть забув про жадану картину. …
Я зазнала в житті невдачі й уже не думала про те, щоб вистояти, боротися. Гвалтують посеред вулиці, у багнюці, під дощем, хапливо, жадібно, страшно, гвалтують уже мертву, бо ж кричала, а кричати вони не дозволять тут нікому. …
Один згадує жону, другий пса, третій чоботи, які зносив уже давно в Києві, а в того було точильне для меча, ох же ж і точильне було, тут такого не знайдеш, хоч каменю гибіль. Схопившись рукою за рiжок столу, Малуша стояла i дивилась, як, оточений боярами й воєводами, вийшов iз стравницi, iде сiньми княжич Святослав, Там уже ждали його iншi мужi й бояри, вони вiтались, приєднувались, щiльнiше оточили княжичiв. …
Тепер уже жона пастуха була певна, що не помре з голоду і не задубіє від морозу взимку… 