Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
— якось спитав я, коли уже вкотре застав у його хаті облавників. … а може, вперше побачив свого учня інакшим, таким, який уже дрібку чогось почерпнув із його книжок. … Потім уже за порогом, цілком розгубившись, тикнув мені як рівному на прощання руку. … Вона йшла до воріт уже зовсім веселою, мугикаючи якусь співанку.