Умова Posted on by / 0 Comment умо́ва – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний умо́ва умо́ви родовий умо́ви умо́в давальний умо́ві умо́вам знахідний умо́ву умо́ви орудний умо́вою умо́вами місцевий на/в умо́ві на/в умо́вах кличний умо́во* умо́ви*
Умняти Posted on by / 0 Comment умня́ти – дієслово доконаного виду (ум'яти) Інфінітив умня́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа умні́мо, умні́м 2 особа умни́ умні́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа умну́ умнемо́, умне́м 2 особа умне́ш умнете́ 3 особа умне́ умну́ть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р. … умня́в умня́ли жін.р.
Ум-та-розум Posted on by / 0 Comment ум-та-ро́зум – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний ум-та-ро́зум родовий уму́-та-ро́зуму давальний уму́-та-ро́зуму знахідний ум-та-ро́зум орудний умо́м-та-ро́зумом місцевий на/в умі́-та-ро́зумі кличний у́ме-та-ро́зуме*
Умет Posted on by / 0 Comment уме́т – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний уме́т уме́ти родовий уме́та уме́тів давальний уме́ту, уме́тові уме́там знахідний уме́т уме́ти орудний уме́том уме́тами місцевий на/в уме́ті на/в уме́тах кличний уме́те* уме́ти*
