Результати пошуку слова: Упали

Але я не можу пробачити їй і її родичам тієї ганьби і того сорому, яких я зазнав сьогодні… Я… В цю мить у сінях загупали. Ніби зашпортнувшись, важко упали на землю татарські коні. Ключі з брязкотом упали додолу.

Похід російського царату на ліквідацію «мазепинського гнізда» А по другім боці воєнного фронту, у царській Росії за наказом самодержця-імператора змобілізовані маси вояцтва наступали цілими дивізіями, корпусами й арміями на захід. Бригада УСС належала до перших ударних груп, що наступали на Чортків з південного сходу.

І ото під’їжджає було в ночі під яку станцію заповнену потягами та військом, найбільш, коли відступали большевики, а потім денікінці, і пішов “воювати”! Селяни нераз виступали проти “кулаків-бандитів” та не могли дати їм ради. Коли відступали червоні й наближалися денікінці, увійшов до Чигирина кінний денікінський загін.

Та всі вони в Дніпр упали, Дніпру правди не сказали. У таких таборах козаки відбивали вдесятеро більшу татарську силу, а коли ті, втративши марно чимало людей, знімали облогу й відступали геть, запорожці відразу ж сідали на коней і, наздогнавши татар, кидалися на них з-за спини.

Дрова З грюком упали додолу. Тi, озираючись i кланяючись, поступалися, давали дорогу. –  Я i в тiй, що Оленку купали. Небо й повiтря миготiло срiбло-сизим полум’ям; невеличкi зiрочки ледве-ледве лупали у тому блакитному мороцi. З глухих куткiв хати, з-пiд поду i вiд печi виступали померки i окривали її якимсь смутком.

Тривав відплив, і на тому боці дедалі ширшала піщана коса, всіяна темними скелями, що все вище виступали з води. Він був низький, положистий, без скель, із широкими піщаними мілинами, що виступали на поверхню під час відпливу.

Одні купалися внизу й намащували своє тіло пахощами, другі грали на терасі в шахи й шашки, треті пили вино з танцівницями на терасі під наметом. –  Може, його люди заступали? –  Звісно, часом заступали люди… Але він ставав то вищий, то нижчий. Там по черзі виступали танцівниці, гімнасти, блазні, жонглери й фехтувальники.

Примари були тут, а позаду все тільки справжнє – лиш простягни руку, а тут омана й несправжність падали під ноги, літали в повітрі, виступали з стін, юрмилися у засмерділих од нечистот вуличках, шастали нечутно, як вовняні клубки, а то проривалися диким нявчанням – чи то кошачим, чи й диявольським.

Але на своїй планеті ступали вони легенько й голосу не сміли підносити, оскільки владар їхній, Архіторій, не знав міри в жорстокості. Виступали проти потвори війська, але вона одним подихом обертала їх на пару. Його могутні стопи так гупали об підлогу, немовби хто з вершини гори жбурляв у лунку безодню кам’яні брили.

Я не стямився, коли роса, а далi й вечiр упали на дiброви. – вiн потрусив киреєю i на пiдлогу упали справжнiсiнькi чоботята.