Результати пошуку слова: Устя

Нарешті в XI столітті половці витиснули Русь із степів на північ, опанували Дніпром од лиману до Орелі, захопили устя Дністра й Бугу й, таким чином, перетнули руські шляхи до Чорного моря й Цар-городу. … Він лежить на Дніпрі проти устя річки То-маківки на межі Великого Лугу та Лугу Базавлугу.

М а р т а – бублейниця Устя – черевичниця Меронія – живе при монастирі, гості у Лимарихи. … ВИХІД XI Ті ж і Устя. … Устя (заліта з кошиком і прямо у скоки). … Голохвостий і Устя (разом). … Устя. … Устя й Голохвостий (разом). … Устя. … Устя (до Секлити). … Устя. … Устя (тихо). … Устя. … Устя. … Устя. … Устя. … Устя.

устя́нський – прикметник відмінок однина множина чол.

Устя-Зеле́не – іменник середнього роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Устя-Зеле́не родовий Устя-Зеле́ного давальний Устя-Зеле́ному знахідний Устя-Зеле́не орудний Устя-Зеле́ним місцевий на/в Устя-Зеле́ному кличний Устя-Зеле́не

Устямо́шня – іменник жіночого роду (річка в Україні) відмінок однина множина називний Устямо́шня родовий Устямо́шні давальний Устямо́шні знахідний Устямо́шню орудний Устямо́шнею місцевий на/в Устямо́шні кличний Устямо́шне*

Устяні́вка – іменник жіночого роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Устяні́вка родовий Устяні́вки давальний Устяні́вці знахідний Устяні́вку орудний Устяні́вкою місцевий на/в Устяні́вці кличний Устяні́вко*

устя́ж – прислiвник незмінювана словникова одиниця

І ось настає день, коли вони опиняються глибоко внизу, серед величезних гір щебеню, а одного дня вже стоять нижче терас, у розщелині з прямовисними бетонними стінами, й витріщаються своїми очима циклопів на скелю перед собою, де на відстані тридцяти кроків одне від одного зяють два високі склепіння – устя тунелю.