Олесь Гончар – Циклон
Море шаліє, прибій стугонить, бетон, поламаний штормами, лежить всюди навалом, а над усім цим у цілковитій безтривожності, з своїми думками якимись щоранку бреде, бовтаючи портфеликом, юна людина. … неговіркий, разом з усіма успокоено дивиться в морську надвечірність. … А як же тоді з усім тим, що було?