Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Дременув я туди, а цей завідуючий Федір Хмара обміряв мій незавидний ріст, спитав, чи не школяр я, і навіть до проса не допустив. … Виждав я вечірню годину, коли Федір Хмара кудись відлучився, і гайда на город. … Входить Федір Хмара і прямо з дверей: — … вирішив Федір Хмара, — … Федір зніяковіло кланяється лейтенантові.