ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється
Та тiльки ж голова його плiдна була на такi плани, а коли розпався один, вiн не довго жалував за ним, але швидко хапався другого. … А поглянути збоку на їх роботу, то аж жаль глибоко хапав за серце: такi натомленi, болiснi та повiльнi були рухи тих косарiв. … Жаль хапав за серце: так i бачилось, що се не робота, а розпука.