Олесь Гончар – Берег Любові
Весь мокрий як хлющ, корчивсь від болю, хапався за живіт, лаявсь нечувано. … А сам он раз у раз за щоку хапається, «ох, крутить!» — … Чи, може, хапались за мамині руки, волали про допомогу? … Треба хапати щастя! … спокійно, вперто, без галасу, без хапанини. … А вірус тим часом ніби глузує, хапає та валить все нових і нових…