Результати пошуку слова: Хата
100 найвідоміших образів української міфології
З дівчиною-Кустом ходять по хатах, вітають господарів із Зеленими святами, бажають щастя й багатства. … Давньоруське зображення чисто, відчиняють у хатах вікна й двері, аби сонце зайшло до оселі, освітило усе й освятило. … Коли це увійшло у хату баб з десять, трохи згодом — ще, іще: повна хата назбиралась.
КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ
Оце ж за те мені й заплата – із кам’яних мурів кам’яная хата. … У нього там і зарості ожини, і таємнича ниточка стежини, і вулики, і в жолобі водичка, і вплетений у верби живопліт, і хата, як старенька рукавичка – в ній кіт живе, цвіркун живе і дід. … У них криниця під дашком лускатим і добра хата вікнами в базар.
Ольга Кобилянська – Земля
Так, приміром, має хата заможного ґазди Василя Чоп’яка, якого жінка Докія служила довгі літа у дворі, інший вигляд, як інші сільські хати, особливо ж як хати тих газдів і ґаздинь, що шукали зарібку й щастя в Молдаві. … А хата в неї, як та біла стіна. … Вона ніколи не журилася тим, що по інших хатах діялося і що хто їв або варив.
На уходах – Андрій Чайковський
Увечері зійшлось повна хата людей. … ми звеземо взимку дерева на решту будівель, щоб у кожного була хата, але перша наша робота буде поставити на цьому місці, де ми тепер молимося, церкву. … Людей сходилося щораз більше, хата наповнилася вщерть. … Люди сховаються між хатами. … Лише діди і діти мали сидіти в хатах.
Борис Грінченко – Серед темної ночі
Попід хатами, на призьбах та на колодах скрізь сиділи баби, лузаючи насіння, часом і чоловіки з люльками в зубах і розмовляли про всякі новини та про хазяйські й хатні справи. … По хатах давно вже сплять, затихли вже й дівчата, й парубки на вулиці… … Та всі люди поїхали на поле, тільки деякі баби поралися по хатах.
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
Ось тут за вікном, де стоїть Троянова хата, паслись його коні тисячу років тому… … погоріли хати до одної, спалено село аж по саму річку, а на Заріччі що не хата — повнісінько окупантів. … Бачиш, знов повна хата… … А за вишнями й хата моя… … Промайнули перед очима берег, вишня, хата, й нічого не стало.