НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна Posted on by / 0 Comment З хащiв чулося звiряче гарчання, крики якихось загадкових птахiв.
Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ… Posted on by / 0 Comment Залишилась назва гори Хрещатий, яка напевно має щось спільне з Хрещатиком у Києві або словами “хащі”, “
НАЛИВАЙКО Степан – Таємниці розкриває санскрит Posted on by / 0 Comment Щось, наче бик, заревіло у хащах могутньо, Щось, ніби в відповідь, защебетало, як пташка.
Суржик для інтеліґенції. Мацюк Р. Posted on by / 0 Comment Бо абсолютно все, що тільки можна догледіти в хащах народньої душі – освячене тисячоліттями суспільно-історичного „природногоДУХ 147 добору“.
ЮЩУК Іван Пилипович – Троє на Місяці Posted on by / 0 Comment Шаленіла злива, вітер шарпав крони дерев, над лісовими хащами котився безперервний гуркіт.
ПАЛЕОКОНТАКТ: МІФИ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ? Іван Мозговий Posted on by / 0 Comment М.) і за кордоном було зовсім іншим, усі відчували великий страх перед дияволом, який з’являвся перед людьми в лісових хащах і пустельних місцях.
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник Posted on by / 0 Comment На Правобережжі кожен другий – загинув, кожен третій – у неволі, кожен четвертий – утік на Лівобережжя, під захист Москви, що одна зараз рятує нас від остаточної загибелі… І тільки кожен п'ятий чи, може, шостий, якщо не сьомий, ще залишився там, поневіряючись по лісових хащах.
ШКЛЯР Василь – Залишенець Posted on by / 0 Comment Відіспавшись та відпочивши біля багать, ми вже наступного дня двійками подалися в різні кінці Холодного Яру на вивідки, чи немає тут нашого брата лісовика (мусив би бути!) і чи не завелися десь у глибоких хащах рогаті чорти.
ЛОНДОН Джек – Мартін Іден Posted on by / 0 Comment Отак він поєднував всесвіт і споглядав його або блукав по його шляхах, стежках та хащах, але не як мандрівник, що заблудився і шукає виходу з таємничих нетрів – ні, він спостерігав невідоме, опановував і вивчав усе, що тільки можна було вивчити.
БІЛИК Іван – Золотий Ра Posted on by / 0 Comment Та коли він узявся до шпаківниць, яких на священних яворах висіло зо два десятки, та ще з десяток у хащах вічнозелених туй, з-під землі задуднів уже знайомий Арістодікові голос: –
