КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
По його думці, він, бачиться, закинув Марусі надогад, що се він її любить, і дума: «Коли б вона не мала кого на приметі та щоб його хоч трохи любила, то більш би йому нічого і не треба; не хотів би ні грошей, ні панства. … Об вечері ніхто й не думав: нікому було поратись, і ніхто не хотів нічого їсти.