Стендаль – Червоне і чорне
Вона вважала, що Жюльєна варто слухати, навіть коли він говорив ,про щось звичайне, хоч би мова йшла про нещасного собаку, який, перебігаючи вулицю, попав під колеса селянського воза. … У вітальні, хоч би як смиренно він поводився, вона вгадувала по його очах, що Жульєн розумом стоїть над усіма, хто бував у їхньому домі.