Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
На покинутому березі, вже по той бік, на стрімкій кручі стояла мати Івана Орлюка — немолода колгоспниця Тетяна. … — Це я взяв на спомин, коли покидав Україну. … Так баба з переляку померли, а дівчата — одна в Німеччині, а друга хтозна-де. … Одне б'ються, та й б'ються, та лізуть на смерть, на хтозна-яке каліцтво.