Skip to content Я випив багато вина, а потім кави й стреги[3] і, захмелівши, все пояснював, як ото в нас не виходить те, чого ми хочемо, так-таки ніколи не виходить. …
Я не вбив жодного, але дуже хотів потішити його, отож і сказав, що поклав їх хтозна-скільки. …
– То ви думаєте, що все воно триватиме ще хтозна-доки? Ще б пак – останній матч року, і якби наша стара Пенсі програла, то найменше, чого від нас усі сподівалися, – …
Навіть не знаю, чого я так гнався, – …
Хтозна, де в дідька вони їх дівали. …
Хтозна навіть, котра з трьох була найдурніша. …
Хтозна. …
Хтозна, чим воно в дідька пахне, але зразу відчуваєш, що прийшов додому. Книжки треба рятувати – воші пам’ять людства, його досвід, у них – правда про злочини, помилки, прозріння, у них – усе те, без чого людство перестає бути людяним. …
Безліч лійок, в які вливають і з яких шіливають хтозна-скільки води, та ще й запевняють, ніби це вино. …
Раптом хтозна-звідки війнуло гасом, і Монтег почав блювати. 