Результати пошуку слова: Хто-небудь

Борис Грінченко – Серед темної ночі

Posted on by / 0 Comment

Ішов помалу, мов туди-сюди роззираючись на село, а справді дивився, чи хто його бачить, чи ні. … Хто це? … — Хто ж то? … — А хто ж? … — Хто там? … —Хто це? … Заховай де-небудь, нехай перележить,— тоді візьму. … Було ще рано куди-небудь іти за ділом. … Не очень щоб прекрасно й жить — ну та живйом как-небудь.

БЕРРОУЗ Эдгар – Повернення Тарзана

Posted on by / 0 Comment

– Хто чарівний?  … – Чи не вполювати мені когось, хто також знемагає від нудьги, і чи не зібрати гурт для покеру? … –  Хто цей пан?  … сказав той, хто кинув звинувачення, – … Якщо я коли-небудь зможу стати вам у пригоді, пам’ятайте, що я весь до ваших послуг. … Чи зустрінуться коли-небудь вони знову, думав Тарзан.

АВРАМЕНКО Олег – Заборонені чари

Posted on by / 0 Comment

А обрані – ті, хто знав цей спосіб, – … Завтра зможете відсіяти зайвих з-поміж тих, хто не вміє пити. … Адже багато хто бачить вас нашим майбутнім імператором. … –  Ну… пам’ятаєш, я говорила, що коли-небудь заведу дитину. … – Ти що-небудь їла, коли прокинулась?

Володимир Набоков – Лоліта

Posted on by / 0 Comment

Цвинтарна сторожа, яка хоча б якось згадана в мемуарах "Г.Г.", не повiдомляє, чи виходить хтось iз могили. … Та чи не виступить це, чи не нашкодив я їй чим-небудь в її дальшiй долi, коли втягнув її образ в своє таємне насолодження? … Мрiю про яку-небудь жахливу катастрофу. … Хто саме? … Хто вiн такий, цей Ивтаблю?

СТЕЛЬМАХ Михайло – Гуси-лебеді летять

Posted on by / 0 Comment

А ззаду ще i ще хтось наїжджає на тебе, i вже росте отакенна купа, в якiй усе регоче, верещить, клубочиться, видирається наверх i жужмом котиться вниз. … –  Куди-небудь, – … –  З щавлю умiю, а з буряками й квасолею ще нi… А ти коли-небудь бiлу трясогузку бачив?

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Хто не пам'ятав його круглого, повного, червоного виду, його круглих, здорових, веселих сірих очей! … – І той розумний був, хто її вигадав. … – Приїхали б коли-небудь, небоже, посиділи б, побалакали б. … – спитав він, підроблюючись зумисне під церковну мову, щоб як-небудь ублагати старого.

ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя

Posted on by / 0 Comment

За вікном вітер посвистує, льодяна папороть зростає на шибках, сніги наче хтось полив синькою, земля до ночі вже повертає. … Ні, я тверджу, що до нас приїхав не який-небудь провінційний цирк, а справжня циркова академія, гідна XX століття. …  Хто ти? … Хто–хто, а ви мусите це знати.