Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment Барабанний бій стихнув, і наперед вийшов худорлявий чоловік у старшинському вбранні.
САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі Posted on by / 0 Comment Худорлявий, з вусиками і в насунутому на очі корковому шлемі офіцер стояв з правого боку, то грізно позираючи на свою команду, то боязко – на начальство.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого Posted on by / 0 Comment (з українських народних дум) Худорлявий високий хлопець, у сірому сукняному костюмi переправився через Днiпро вузьким просмоленим човном, пiдождав на пристанi, поки до причалу пришвартувався пароплав “Жовтнева революцiя”, що йшов знизу, i серед знетерпеливлених дядькiв та тiток, з кошиками, поштовхався на судно.
ЛЕМ Станіслав – Соляріс Posted on by / 0 Comment В ньому сидів дрібненький, худорлявий чоловік з обпаленим сонцем обличчям.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол Posted on by / 0 Comment Коло берега, прив’язаний до старезного, наполовину струхлявілого осокора, стояв пофарбований у дивовижний синій колір моторний човен, а на ньому клопотався, видно, його власник, худорлявий літній чоловік з білим волоссям.
НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна Posted on by / 0 Comment За руку мене тримав худорлявий хлопчик одного вiку зi мною у гiмназичнiй, трохи завеликiй на нього формi, у гiмназичному кашкетi, що насувався йому на вуха.
Борис Грінченко – Під тихими вербами Posted on by / 0 Comment Худорлявий дід мав широкі плечі і могучі, ще жилаві руки.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Бо Август лежав у важких своїх, розкішних шатах під балдахіном і, похропуючи, спав, а худорлявий чоловічок, учитель гімнастики з Абруцців, пергаментним віялом, покропленим евкаліптовою олією, відганяв від нього мух.
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови Posted on by / 0 Comment сам плантатор, Вудлі Пойндекстер, високий худорлявий чоловік років п’ятдесяти, з жовтавим хворобливим обличчям, суворий і гордовитий на вигляд.
БРЕДБЕРІ Рей – У сріблястій імлі Posted on by / 0 Comment Генрі Вілкінс, двадцятип’ятирічний репортер кримінальної хроніки в газеті “Мідлтон Стар”, худорлявий довгань з блідим обличчям, огинався в сьомому поліційному відділку, сподіваючись перехопити якусь сенсацію, що на півдорозі від друкарської машинки до ротаційної машини набуде вигляду дзвінких монет.
