Результати пошуку слова: Хуст
КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
Коли, було, заговорить, то усе так звичайно, розумно, так неначе сопілочка заграє стиха, що тільки б її і слухав; а як усміхнеться та очицями поведе, а сама зачервоніється, так от неначе шовковою хусточкою обітреть смажнії уста. … От обтерла їх хусточкою, закрилася рученькою та й дума: «Ох, лихо мені тяжке!
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
Ой стрічечка до стрічечки…” Хустина ‹#hustynka› А. … Не вернеться чорнобривий Та й не привітає, Не розплете довгу косу, Хустку не зав’яже, Не на ліжко – в домовину Сиротою ляже! … Не журиться Катерина І гадки не має – У новенькій хустиночці В вікно виглядає. … Пішла селом, Плаче Катерина; На голові хустиночка, На руках дитина.
Малолітній – Андрій Чайковський
Що й казати,— говорив Тучко поправ-ляючи свій кашкет на голові і обтираючи рясний піт із свойого грубого карку цвітистою хустиною,— ко-либ я був покінчив школи… … Сватання відбулося як слід, Андрій вернув з шовковою хустиною від молодої, а свати з подарунками. … Для Зо-сі купив гарну хустку на голову.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір
I от з глечиком i хустиною в руках на дорогу вибiгає усмiхнена Люба. … по-господарськи вiдповiла дiвчинка, напнула на голову хустку, по якiй хтось так порозкидав серпи, що вони стали схожими на молодики. … Люба встигла вже витертись, викрутити хустку i трохи заспокоїтись. … Я оглядаюсь i на клуночку бачу червону хустку, а голови не бачу.