Результати пошуку слова: Хуст
Володимир Винниченко – Сонячна машина
Плачучи ж, шукає на грудях, у рукавах, по всіх місцях, де дами споконвіку ховають хустки, своєї хустинки й не находить. … Клара своєю хусткою швиденько, дбайливо витирає мокрі очі, носик, лиця, уста. … Клара прожогом біжить до балюстради и випльовує зелену масу в сад, конвульсійне витираючи уста хусткою.
БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика
Крутояр витер хусткою чоло. … Чи, може, вони прибули сюди, щоб збирати комах і замальовувати до своїх альбомів гордовиті пальми асаї?” Пабло тугіше затягнув на шиї червону шкіперську хустину і поклав на штурвал зморшкуваті жилаві руки. … говорив заклопотано Бунч, витираючи картатою хусткою своє гулясте чоло.
ГЕРШТЕКЕР Фридрих – На дикому Заході
Куртку чоловік не застібав, «щоб не видаватися товстим, немов той бургомістр», як він полюбляв казати; відкритий комір, що крізь нього видніли широкі засмаглі груди, був пов’язаний тоненькою хустиною. … Волосся в неї було зав’язане на потилиці в косу червоною хусткою, на шиї і у вухах висіло скляне намисто.
ВДОВИЧЕНКО Галина – Пів’яблука
Надто азартно Iрина наскладала на кушетку усе, що могло знадобитися на березi озера: взуття, трусики, шалики, хустки, купальники, браслети, шийнi прикраси, сонячнi окуляри, парео, шкарпетки, лiфчики, ремiнцi… – … На головi однотонна батистова хустка, кiнцi вив’язанi навколо шиї, одне свiтле пасмо волосся виглядає назовнi.
Юрiй Яновський – Чотири шаблi
Дружки летiли верхи на конях по вулицi, на рукавах бiлiли хустки. … Остюк захопив два танки, котрi не могли вилiзти з болота, вирiзав до ноги екiпаж .танкiв i повернувся до Марченка й Шахая зi шматком французького прапора, запнувшися ним, як хусткою. … Чернець пiдiйшов до лiжка i поклав мокру хустку на голову.
КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Григорій Федорович – Конотопська відьма
– От тобі хусточка, що мені попівна вишивала та подарувала, так отсе покланяюсь нею вам, та от ще аж цілісінька копа грошей, тільки, будь ласкава, тітко, не сердься на мене і вибачай, що так з тобою прийшлося… Се так… теє-то… якось-то не хотячи… – … А в пана Микити Уласовича Забрьохи, хоч і є стьожка, є й хустка, та ба!