СВЯТОСЛАВ КАРАВАНСЬКИЙ – СЕКРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Posted on by / 0 Comment …співучасник, партнер, напарник спляча красуня приспана красуня, сон-краса, сон-красуня спростування (текст) спростовання стержень стрижень стовповий шлях гостинець сторонитися цуратися, бокувати, сахатися стоп металів сплав стрибкоподібний стрибкуватий стрілкоподібний стрілкуватий стрічкоподібний стьожкуватий струмообертач верниструм, крутиструм…
ВЕРН Жюль – Незвичайні пригоди експедиції Барсака Posted on by / 0 Comment Він лишався байдужим до виявів найкращих почуттів, більше того: чим щирішою увагою його оточували, тим упертіше він усіх цурався, і на дружбу відповідав ненавистю.
Іван Драч – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment Останній казав, що любив серце Сковороди, але цурався його розуму; шанував життя, та не брав у голову міркувань його; шанував доброчесність, та уникав його думок; бачив моральну чистоту, та не впізнавав істини його розуму; прагнув би бути другом, та не учнем його.
МАТІОС Марія – Нація Posted on by / 0 Comment А ці карають просто за те, що ти є на цьому світі, за те, що не злидень – що маєш ґрунт, господарку, фамілію, що не цураєшся й не віднікуєшся від свого.
ЗАБУЖКО Оксана – Польові дослідження з українського сексу Posted on by / 0 Comment на мiсцi буйної кучми клаповухо звисають кiлька пожовклих листочкiв з нерiвно обгорiлими краями, а колишнi тугi червонi намистини щодалi, то бiльше нагадують сушену шипшину, навiщось поначiплювану на рудi цурупалки, –
ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини Posted on by / 0 Comment живи та не цурайся людей, роби добро своїм ближнім, отим, хто своїми руками шматок хліба насущного заробляє.
РОМАНЧУК Олег – Зоряний кристал Posted on by / 0 Comment Родич і наступник Феофіла не цурався найпідлотніших методів, прагнучи беззастережно правити містом.
БОРЩАК Ілько – ІВАН МАЗЕПА. Життя й пориви великого гетьмана Posted on by / 0 Comment В остатку, коли вони, проклятії твої, тебе цураються, –
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого Posted on by / 0 Comment На всi запитання вiн вiдповiдав коротко, по-вiйськовому: «Так» або «Нi», пiдкреслюючи тим самим, що не хоче цуратися звання солдата i вважає себе вже не хворим, не пацiєнтом, а строєвиком, воїном, бiйцем.
Бредбері Рей Дуглас – Марсіанські хроніки Posted on by / 0 Comment Щось подібне до перепалених газет, з-під яких стирчить біле цурпалля – от і все, що лишилося від них.
