Skip to content …очі горіли, як дві жарини, лице пашіло темно вишневим румянцем, стьожка зсунулася з голови, й кучеряве пасмо в'юнилося вділ по скроні, як начорно запечена кривава цівка: гарна була, хоч уклякай, але якось не світськи, мов не її дитина, мов ота сила, щойно згадана непевною прочанкою, зараз таки й очутилася — і ринулася одміняти дівчину… 