Олесь Гончар – Циклон Posted on by / 0 Comment По всьому краєві в зоні стихії виникала ніби нова, ще міцніша спільність людей, лпхо урівнювало, в одну лаву ставило навіть тих, які ще вчора, може, не могли порозумітися між собою, сварилися до нестями, у доганах, у взасмовиснажливих чварах шукаючи виходу своїм пристрастям.
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ Posted on by / 0 Comment Останнім часом вони зблизилися між собою, і те, що їх раніш розділяло, здавалось обом тепер дрібними чварами, через які їм треба було давно переступити, подати один одному руки з такою ж довірою, як ось тут, при прощанні біля вагона.
Євпраксія – Загребельний Павло Posted on by / 0 Comment Дрібні землі завжди наповнені дрібними людьми, пройдисвітами, ошуканцями, чварами, негідними пристрастями.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана Posted on by / 0 Comment …Великого з його гробу в Аквізграні, але посол не вмів відповісти, де той трон нині зберігається і чи він ще цілий, чи вже пропав десь у безконечних війнах і королівських чварах.
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Чи стачить духу піднестися над чварами, над амбіціями, над своїми згубними пристрастями?
Олег Авраменко, Валентин Авраменко – Зорі в твоїх долонях Posted on by / 0 Comment За інших обставин альви навряд чи переймалися б чварами між габбарами та людьми – вони не любили ні тих, ні інших і вважали, що обидві раси цілком заслуговують на взаємне винищення.
ШТЕПА Павло – Московство Posted on by / 0 Comment Найпалкіша мрія Московщини – це поставити московські прапори на руїнах Європи чи на європейському моральному багні, створеному підлістю одних, нездарністю других і чварами всіх європейців.
Стендаль – Червоне і чорне Posted on by / 0 Comment Лист був короткий: «Розв'яжіться, любий абате, з усіма провінційними чварами і приїздіть подихати нашим спокійним паризьким повітрям.
Семен Скляренко – Володимир Posted on by / 0 Comment Це не та вже красуня василіса Феофано, що скоряла імператорів красою, а імперію – хитрістю, чварами, зрадою.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло Posted on by / 0 Comment Люди тулилися до землі у всіх щілинах і ямках, тислися лицем униз, намагалися влізти в землю живцем… Земля двиготіла, як під час землетрусу, чварахкала смерчами в небо і спадала хмарами згори, присипаючи людей… І сипалося залізо, завиваючи на лету, розірване на череп'я… Петро лежав у вузькій викопаній…
