ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті
Покійна мати простить їй цей гріх… Була пізня осінь, і в вікно кімнати лилося червоне світло надвечірнього соня. … На ряди платанів сіялося червоне світло надвечірнього сонця. … Та якби сталося чудо й на сході випливло червоне сонце, то пережите страхіття зникло б, як кошмарний сон, мертві речі стали б людьми, і варто було б жити.