ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
– Там, де я жив, ані хати не лишилося, ні батьків… …За вікном цвів срібно-синій сутінок. … – спитав він просто в той шовковий ясно-синій розлив, у якому опинився. … Він все частіше й частіше хапався руками за бур’ян, з червоного обличчя йому густо котився піт. … Один завзятець вискочив на огорожу і замахав червоною плахтою.