Skip to content Їй іноді лячно за долю тої дитини, над якою дрижить, і на яку молоді люди чигають, мов справдішні хижуни. …
Здавалося, святкують… А там вдолині, в пропасті, журчить потік, щось і собі приповідає… Гриць роззирається, чигає, засягає гострим молодим оком своїм, мов яструб, у саму глибінь лісу.