МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
То знову йшов; то знов становився де-небудь на згірку – і знов оглядав поле. … – Не чий же… А що?.. … То це ззаду хто-небудь і скубне Чіпку за чорне волосся. … хто-небудь щипне. … А чий кисет? … не буде цього… Ми ще поміряємось… Ще побачимо, чий батько старший… Не той тепер вік… часи тепер не ті… не ті люди!..»