Результати пошуку слова: Чого

Мине небагато часу, й вона досягне інших планет і змусить служити собі велике джерело тепла і світла – Сонце… Те, до чого ніхто з нас не може додуматися самотужки, про що ніхто з нас не може і мріяти – хіба що уривками й не розуміючи всього обсягу завдання, – … Я блукав по ньому, шукав чогось поїсти й розмірковував.

–  Чого ви у воду полізли? … а що воно та до чого, можу не цікавитись… Проте кажуть, що то золотий пісок. … –  А чого ж той котел має розірватись? … Але хлопчик не розумів, для чого той дядько кинув монету. … Марків дід, старий Махтей, колись довго плавав матросом на різних пароплавах і багато чого знав.

Чого годі? … А правда, чого вони так забарились? … (Знов позіха і хрестить рота)г Чого це я так позіхаю? … А в братському Кирило чого варт? … Чого ти присікався? … Чого ж, справді, сміятись? … Чого з ним возжатись? … Не тремтіть-бо: чого лякатись, моя зозулечко, – … Чого ж так – не для мене? … Чого давно?

Адже будь-яка подія – чи то вибори мера, чи клімакс директорки гімназії, а чи смерть улюбленого песика завідувачки перукарнею – стосується кожного особисто, чого ви не зустрінете у великих містах. … І нема чого тут розпатякувати і заступати товар. … Я тебе таки чогось навчила в цьому житті.

–  Може, й змiг, чого там? … –  Чого ж не став? … –  Як чого? … Все в ньому волало про порятунок вiд неминучої смертi, i вiн теж кинуся туди, за тими, що бiгли пахучими пшеницями невiдомо куди й чого. … Вiн не мав до чого прикласти свої руки, якi нiколи не були без дiла, i через те не мiг спокiйно всидiти на мiсцi.

–  Слухай, Ілло, ти ж знаєш, як я не люблю, коли базікають про те, чого нема на світі. … Вона прагнула лише одного: сидіти на місці непорушне, беззвучно, аж поки станеться те, чого вона чекала весь день. … Те, чого вона чекала, наближалося. … –  То чого ж ти плачеш? … –  Ну, чого вам?

– Та чого ти, Уласію… – … Вона багато чого розуміє, Юр'яна. … Юр'яні багато казати не треба, до чого воно йде. … – Чого це я не хочу, Уласіхо? … І чого вона так боїться? … – Ти маєш панську голову, Юр'яно, а таке дурне придумала… Чого він говорить так жалісно? … І чого він мовчав, як знав, Ірод проклятий?

Чого тобі? … Але дівчину не налякала його заява, вона сказала, що не дозволить розстріляти жінку, яка заради кохання пожертвувала навіть коханням, чого чоловіки ніколи не зможуть зрозуміти, а крім того… «Що «крім того»?» … Чого ж розлігся тут?» « … – Ти чого розгукався? … З чого іноді не витвориш собі трагедії.

Яке ж то там йому лихо зіклалося й від чого така журба його узяла? … От і видужав, і дожида доброго чоловіка, щоб йому і господарство, і сестру віддати, і вже ні до чого йому діла нема, усе тільки книжки чита, а Олена за нього усюди по господарству поворочується. … я й сам не знаю, що воно і для чого, –

«Чого там? … А ви чого тут збіглись, роботи нема, чи що? … Чого там бояться? … Чого ви? … Ви не купите чорт батька зна чого? … Чого? … Для чого? … А чого ж я, тату, туди поїду? … А ось чого: там є дівчата, а вони люде багаті, то ми зашлем до них старостів, так попереду треба, щоб Пузирі побачили тебе, а ти щоб побачив дівчат.