Результати пошуку слова: Чого

Ото гуляють собі, бавляться, а потім Михайлик чи Леся біжать і питають: «Мамочко, а чого то про Меркурія в тій книжці пишеться: «Прискочив, мов котище мурий»? … — Тільки до чого ж оте «тумо»? — … «Отже, багато чого жандармам невідомо, — … — Чого ж тут боятися? … — Мамочко, а чого ми мусимо переїжджати?

– Чого це ти? … – Чого став! … Але ніхто з хлопців чогось не засміявся. … Чого стала, пасешся, гава-роззява! … Чого стала, пасешся, гава-роззява! … А чого… давай!.. … Чого!.. … – А ви чого не співаєте? … Не зупиняється чогось… – … І коли Таня Верба, чи Люба Присяжнюк, чи ще хтось із дівчаток казали обурено: «Чого це ти бігаєш, як цуценя?»,

– Про це й говорити нема чого, пані Мюллерова, – … Там йому сказали: тобі, мовляв, нема чого тут робити. … Але, кажуть, щось нечувано страшне, бо один присутній при тому судовий радник аж із глузду з'їхав, його ще й досі тримають в божевільні, щоб, бува, чого не розпатякав.

– З чого таке звідали?  … Тоді Петро знову озирнувся, ніби чогось остерігаючись, і тихо сказав: –  … Він, панове врядні… як це сказати… ну, таке чинить, чого не втне ніхто. … – Свідків чого?  … А чи не зайшли б, пане дяче, до мене та й чогось узяли на кусь? … Писар записав їхні свідчення, після чого й були відпущені.

–  Чого ти хочеш, чоловіче?  …  Чого ти хочеш, питаю?  …  «Чого ти, кажеш, що краще бути офіцером, ніж писарем? … –  Чого ж би йому ховатися? … Вони знають, що наступникові трону багато чого можна прощати, надто коли в нього така запальна вдача. … Ну, гаразд, відступлю ще Себт-Гет… Але до чого тут доглядач?

Хто і во ім’я чого, для якої потреби — то вже інша справа, але ясно, що наслано! … Чого тобі тут треба? … Чого ти у вікна заглядаєш? … А вам чого треба? … — То чого ж ви тоді бігли аж сюди? … А чого ж? … — Чого Бог хоче, того ми не знаємо, бо він нам своєї волі не об’являє, але у нас самих єсть розум.

Тітки плюються, мати кляне: «Чого ти встряв? … — Фото ні до чого не зобов'язує, — … Чого ти мовчиш? … Ось де в усім блиску виявила себе взаємна чемність та надчемність, делікатність і надделікатність, до чого ж доречні тут і ця визнана обома сторонами умовність, що трохи їх аж веселить, і цілком серйозна взаємна пошана й довіра, —

До цього вже майже нема чого додати. … Ця особиста асоціація – моє багатство, щось надзвичайне, гарне, чого я нізащо не віддав би. … Але я хотів би колись, як настане той час, що мені теж буде потрібно відірватися й стрибнути, мати відвагу на такий стрибок, тільки не назад, до чогось нижчого, а вперед, до вищого.

— А знаєте, що й до чого? … — Що й до чого, кажеш? … — Чого поспішати? … — Чого в тебе так голова посивіла? … Раптом роззявила пащу — ніби хвалячись рядами білих шпичастих зубищ, після чого клацнула щелепою, тріснувши так, немов скриню замикала. … Чого ти боїшся? … Може, довідаємося чогось, про що варто знати.

Таких облич нiбито й багато, але е в ньому щось таке, чого немає нi в кого. … Чого б це я її кидав?! … –  Та чого це обслуговування! … I якщо я можу щось зробити для цього, чого iнший не зробить, то хiба… – … Чого тiльки не розказував про себе дiд Грицько! … Знаєш, з чого починати треба.