Результати пошуку слова: Чомусь
ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга
Чомусь одвернувшись, Ів стиха почав: Від подій тих минуло, може, з тисячу літ. … Йшлося напрочуд легко й весело було ховатися за дряпучими кущами, де чомусь дужче пахло вогнищем, на якому хлопці ладнали вечерю. … Лама ввічливо кивав головою, виводячн гостей за поріг, в останню мить він притримав Миколу і, чомусь озирнувшись, сказав: –
ФИККЕР Эдуард – Золота четвірка. Дев’ятнадцятий кілометр
Ми ж не якісь там денді, не ходимо в лакованих штиблетах, хоч ці три ґудзики нашого Гонзика чомусь завжди дратують кожного з нас. … Цей хлопець чомусь нагадує мені довоєнних лікарів, які знали все, окрім життя. … Я чомусь певен, що Лебрун готує якусь велику диверсію. … Між іншим, горло у неї чомусь закутане вовняною хусткою.
МАТІОС Марія – Нація
– Довгопол заговорив, роблячи наголоси на словах, чомусь дивлячись то на Уласія з твердо стиснутими губами, то на випрямлену, як струна, Юр'яну. … – Естер і сама чомусь тремтіла так, ніби вся вона була з осикового листу, чи ніби дуже змерзла. … Але Пурім, ані звичайний, ані малий, Машталери більше ніколи чомусь не святкували.
РУДЕНКО Микола – Ковчег Всесвіту
Протягом двох переломних століть державні діячі й бізнесмени чомусь не хотіли усвідомити, що перетворення біологічної енергії в технічну-це смертельний злочин. … Його обличчя чомусь видавалося загостреним – можливо, через впалі щоки та довгуватий ніс, на якому міцно сиділи, мов припаяні, великі окуляри.
МАСЛЯК Петро – День Незалежності
І тут Лана раптом застигла на місці, тороплена, а потім, все зрозумівши, чомусь заплакала, і, з гіркими сльозами на очах, почала гарячково розстібати кофточку, вириваючи гудзики «з м’ясом»… Так вони стали коханцями. … Те, що ви з нею вчинили, не дає вам ніякого морального права засуджувати нас хоча б у чомусь.