Результати пошуку слова: Чому

– Чому не можеш? … – Чому не можеш? … Чому тобі не піти? … Чому валандаєтесь з ним? … – Чому ти тут? … Гавриле, чому хлопець у дранті ходить? … Чи тебе товариші так обсмикали, що ходити немає в чому? … – Чому не дали мені придивитися до дівчини? … Чому ти не плачеш? … Потім Іванко зрозумів, чому Луняка такий щедрий та чулий.

– Мене в чомусь звинувачують? … – Я запитала, в чому завозять воду? … – Чому? … – А чому ви цього дня не їли там? … – Чому? … Та й хтозна, в чому те щастя… Щастя стрибонуло на неї пухнастим невдоволеним клубком. … – Чому ви розхвилювалися? … Ви чомусь потрапили поза конкурсом. … – А чому ж ти одразу все не розповів у передачі?

Але чому його поклали в брилі? … – здивовано спитав він, хоч дивуватися не було чому: Чорним шляхом вона завжди поверталася в Грушківку, тож і тепер їй лежала така дорога, тільки цього разу Дося їхала в своє село надовго, вважай, до весни, адже на зиму лісовики йшли під землю.

Не розуміла, чому в пісні співається: “Ой битим шляхом килиїмським…” Бо се не був ні шлях, ні битий… Хіба били його своїми пораненими ногами бідні бранці-полонені та копита некованих татарських коней. … Татари чомусь не гналися за ними. … Чому вони не женуть татар у неволю, але татаре їх?

Меблі були чудові, гамбсівські… А чому ви згадали? … Чомусь перехопило дух і Іполитові Матвійовичу. … Чому ви не дали їх мені? … –  А чому б мені, матінко, і не перейти до обновленців? … Чому ви сюди приїхали? …  Чому ж так дорого? … –  Чому це у вас все убрання сірого кольору, та й намітка така, що нею тільки вікна витирати?

чому́чка – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний чому́чка чому́чки родовий чому́чки чому́чок давальний чому́чці чому́чкам знахідний чому́чку чому́чки орудний чому́чкою чому́чками місцевий на/у чому́чці на/у чому́чках кличний чому́чко* чому́чки*

Я привiтно кивнув: не знаю чому, але той чоловiк менi подобався. … – Чому ви кажете менi неправду? … – Чому ви так думаєте? … Пам’ять цупко утримувала сон, i не знати чому це давало вiдчуття щастя. … – А чому не можна втекти? … От i я облишив своє месiанство, i коли говорю про це, нiби виправдовуючись, то, може, й справдi є в чому.

– Чому ти така неуважна? … Не знати чому, вона не сміла глянути йому в очі. … Сама не розуміючи чому, вона схопилася і пронизливо закричала. … – Чому не хочеться? … Мені сумно – сама не знаю чому, хочеться плакати – невідомо чому. … – Чому він послав вас до мене? … – Чому ти не радієш? … – Але на чому ми зупинилися?

Як і щоразу, коли друзі довго не бачились, вони навперебій закидали одне одного десятками коротких запитань і так само коротко на них відповідали, ні на чому детально не спиняючись. … – А чому? … – відповіла вона, дивлячись кудись повз Мака.- Чому ти гадаєш, Маку, що я взагалі поїду з тобою?

Не знаю чому, але маю таке передчуття. … – Чому він не прийшов до мене поговорити? … Чому? … –  Чому ви не постріляли нас усіх уранці? … Потім збагнули: щоб вижити, треба назавжди забути одвічне питання – в чому сенс життя. … Не знаю чому. … – Хотів би я знати, чому він зволікав? … Хотів би я знати, чому він дозволив себе вбити?