На уходах – Андрій Чайковський

Такого-то товариша, Гривка, взяв з собою і Тарас. та хіба ж можна вірного Гривка лишити вовкам на поталу? Прив’язав собі знову Гривка на плечі і зсунувся з дерева. Вже сонце хилилось до заходу, як у степу показалась велика чорна плахта. І справді, від сходу сонця сунула по небі інша чорна плахта, більша від усіх.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол

Високо-високо, окреслена зірками, виникла над колонами ніг коняча голова, теж чорнапречорна, і пирхнула з гігантських ніздрів гарячим духом. Не грає жодної ролі… Волосся теж чорне… Коротка гривка… Здригається в такт ході.

НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки

У себе ми всiх собак до одного знали – вiд здоровеннецького дiда Салимонового кунделя Гривка до позавчора народжених, слiпих iще цуценят баби Меланчиної Жучки. Я мимохiть здригнувся – що не кажiть, а чорна маска уночi, та ще й у такому мiсцi, справляє нехороше враження. Кругом панувала чорна, мокра, холодна пiдземна тиша.

Олесь Гончар – Твоя зоря

…промахнулися у своїх підозрах, бо, Мабуть, збила їх з пантелику Софійчина легковажна гривка, грайливо випущена витком-колечком з-під хустки на лоба, — Ну чим не Вишіиківна наша, коли вона, було, засмаглявіє після жнив, стане аж чорна від серпневої смаги…