КУПЕР Джеймс Фенимор – Звіробій Posted on by / 0 Comment Часом сестрам ввижалося, ніби він тьмяно вимальовується в мороці, мов присадкувата чорна скеля, та щоразу виявлялося, що то тільки зорова омана. … РОЗДІЛ XXV О мамо, чорна тінь лягла На світлі мої мрії.
Іван Кривуцький – За полярним колом Posted on by / 0 Comment Це були: Марія Ніч, що була "душею" 6-ї зони під час страйку, Марія Чорна, Стефа Коваль, Нуся Мазепа, Леся Зелінська та Ліна Петращук – усе це наші молоді українки. … Я знову вірю, що пригода Мов чорна хмара пропливе, Що невмируща міць народа Усе лихе переживе.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – INTERMEZZO Posted on by / 0 Comment Тепло дихнула в лице пухка чорна рiлля, повна спокою й надiї.
КУЛІШ Пантелеймон – Споминки старого діда Posted on by / 0 Comment Той каже, що бачив людей якихсь чудних, а той, що в однім шинку наткнувсь на самого Чортовуса: сидить за столом в червонім жупані, руки по локоть засукані, по кармазинових рукавах чорна кров жидівська стікає; кружає відром горілку і нікого не боїться, бо вміє так зробити, що оце є, а схоче, то й нема.
МИРНИЙ Панас – Казка про Правду та Кривду Posted on by / 0 Comment Надулася, заклуботала чорна хмара, посипалися з неї огненні блискавиці, загув, заторохтів грім, а град так і пороснув на землю.
МИРНИЙ Панас – Серед степів Posted on by / 0 Comment Ось і половина зменшується… тілько четвертина… далі – скибочка… кільце тілько… ось і воно пливе-зникає… Зразу кинуло вам у вічі темнотою, а через хвилину серед червоного зарева заходу знявся здоровенний блискучий стовп, шугаючи високо в небо своєю широкою верховиною… Небо нахмурилося, темніє; степ вистилає густа чорна тінь.
ХАЙЯМ Омар – Рубаї Posted on by / 0 Comment Бо незабаром емерть, як чорна буря, зірве Сорочку днів твоїх, як пелюстки з тюльпана!
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – ХО Posted on by / 0 Comment У вiкно те дивиться чорна, таємнича темрява, повна фантастичних iстот, усяких див, повна страхiття… I все се тиснеться до вiкна, зазира в хату, ось-ось пролiзе крiзь дiрку в розбитiй шибцi або з лускотом вiдчинить вiкно, кинеться на нього, наповняючи хату диким реготом… Аж ось i лiжко.
Остап Вишня – Думи мої Posted on by / 0 Comment Але, на жаль, на превеликий мій жаль, я не доживу до того часу, коли чорна людина з Нігерії поцілує мою сестру, доньку, онуку, щоб у мене в домі бігали, може, чорняві, може, коричневі мої онучата…
