КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ
І от лежить у гробі в чорнобривцях, на смерть убит. … Увесь блідий, аж під очима чорно. … Аж білий вихор здійметься довкола, як нас по схилу сани розтрясуть,- зима тікає, підібравши поли. … Мені без неї білий світ глевкий. … У Хвастові – чорно. … Пливе туман, як білий лебедин. … Лежали зрушені плити, як зашерти чорної криги.