Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
— спитала ледве чутно Тетяна і, як перше, побіліла. … повторює ледь чутно шепотом Тетяна, а відтак вмовкає… Тишина… Мовчанка. … Чутно, рясно впали вони на землю, а далі стали лиш одна по другій зсуватися, рідко, рідше, а далі перестали… Згодом стало в лісі тихо… «Гей, на Івана, гей, на Купала… гей-гей-гей!» —