ЛЕМ Станіслав – Кіберіада Posted on by / 0 Comment ледь чутно промовив Трурль. … почав Трурль, але тої ж миті машина зашаруділа й невиразно, ледве чутно, пробелькотіла востаннє: – … І відразу ж звідти стало чутно, як він роздуває міхи, стукає молотком і скрегоче терпугом.
КОСТЕНКО Ліна – Збірка віршів Posted on by / 0 Comment І чутно гомін тополиних трас… … Чатує вітер на останнє листя Чатує вітер на останнє листя старого дуба, що своїм корінням тримає схили урвища… А знизу, по глинищах, по збляклих травах вповзає дим циганського багаття і чутно – перегукуються люди за сірою гіркою пеленою.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment Трусяться вівці зеленим полем, м’яко ступають по траві постоли… Тиша така, що чутно, як кров тече в жилах… Сон налягає. … Од Чорногори подихнув вітер, повні води хвилюються стиха, чутно, як невидиме ще сонце росте в глибині, а ось виткнувся з моря весь сивий верх, з якого стікає вода.
МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне Posted on by / 0 Comment А це чутно, що Улас збирається зимувати в степу. … Де вона була – не знала: під нею солома шелестіла, на ній рядно лежало… То, певно, був якийсь захист, бо чутно, як дощ шумів, а кругом неї було сухо.
ВОВЧОК Марко – Оповiдання Posted on by / 0 Comment Чутно з покоїв, як там смiються, говорять, жартують голосно. … Бiлолиця, гарна й весела, а прудка, як зайчик; i в хатi й на дворi в'ється, порядкує, господарює, i спiває, i смiється, аж геть чутно її голосок дзвенячий.
Тарас Григорович Шевченко – Музика. Повість. Posted on by / 0 Comment Скінчивши мазурку, він ледве чутно промовив: “Ось у нас і свій баль”. … — прошепотіла вона ледве чутно.
ДЮРРЕНМАТТ Фрідріх – Суддя та його кат Posted on by / 0 Comment Тільки дощ не давав про себе забути, тільки дощ було чутно. … Старий дихав ледь чутно.
КРУК Назар – Звірі Posted on by / 0 Comment Макс ледь чутно вилаявся за спиною. … ледь чутно буркнув Док.
Марія МАТІОС – СОЛОДКА ДАРУСЯ Posted on by / 0 Comment Він ніби проривається десь із підземелля – і простує так тихо, ледь чутно, що вона відразу сідає на землю, у високу некошену траву біля самісінького татового порога, де на неї одразу накидається метушлива мурашва.
СТАСЬ Анатолій Олексійович – Зелена пастка Posted on by / 0 Comment Хлопець ледь чутно відізвався: – … Єржі всю ніч не приходила до пам’яті, лежала тихо, іноді ледь чутно шепотіла запеченими губами незрозумілі слова.
