Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Я швидко наганяю шапочку й деякий момент іду позаду. … У живих істот вона заводиться швидко. … І я радий з цього суму, бо знаю, що засну швидко. … Не розумію, як я зміг так швидко здігнати хлопця й вихопити його майже зпід коліс ваґона. … Він одходить од мене, йде до вікна й зараз же швидко вертається.