Результати пошуку слова: Шкода

Шкода дівчини. … «Гарний хлопець і мені подобається: тихий, спокійний, добрий, трошки блідий, але лице неначе виточене з мармору, сливе класичне…- думала Маруся, вертаючись в світлицю.- Шкода, що мама його не бачила! … «Шкода. … як за цим приїхали, то шкода й заходу!- крикнула Марта Кирилівна.

–  Шкода, – … А шкода. … –  Шкода, якщо вас не буде, – … –  Шкода, що я тут затримався, – … Шкода, що все так трапилося. … –  Шкода? … Шкода, що не можу тепер підтримувати з вами зв’язок – це було б добре для нас обох, але, на жаль, немає другої слухової кульки. … –  Шкода, що ти приїхав не о сьомій годині вечора, –

– Шкода, що Володарка Лоріену подаруваласвітильник тільки Фродо… – … – Краще бігти всю дорогу своїми ногами, ніж дертися на це чудовисько, навіть якби ти мене попрохав, а тим більше, якщо тобі його шкода! … Шкода, що ти не прийшов раніше, Гандальфе! … Шкода відважного Бороми-ра!

Шкода, що Єнік Сатрапа не вмів говорити по-іспанському. … Єнік раптом засмутився: йому було дуже шкода цих маленьких гризунів. … Шкода, що ви мені його не показали! … А шкода! … А шкода, бо тут траплялися дуже рідкісні види птахів і тварин. … –  Плутона мені шкода дужче, ніж тебе, – …  Ех, шкода, що я не вмію читати! 

 Шкода мені його. … Дружина в мене гарна; шкода її, але вдома жити не можу. … –  Шкода, що їду, а то б я з цим дідуганом серйозно побалакав. … –  От сволота, людей їм не шкода!..  … –  Гарно, Мстиславе Сергійовичу, не шкода, що поїхали. … Але я пішов за ним, тому що мені було шкода моїх хаші.

Хоча й шкода мені плямистим бідолахам, Природним мешканцям пустельних місць тутешніх. … – Шкода, що ми не могли зупинитись, аби поглянути, чи не злиняло у воді його бойове розмалювання. … Мені дуже шкода, що Джудіт прислала вас, бо, гадаю, їй тепер хочеться, аби ви повернулись.

–  Шкода, дуже швидко, – …  Шкода, – … Шкода, що ти не лікар, а біолог. … –  Було б шкода. … – Шкода, що це лише ілюзія, а насправді ще трохи повернеться наша Земля. … –  Як шкода, – … –  Шкода!  … –  Шкода, – … «Шкода, – …  Шкода.

«Шкода, кажу, пане, й заходу! … Дочки, правда, шкода; «але шкода, та не вигода!» як кажуть в приказці. … Шкода мені тебе! … От я і взяв тебе; і щасливий кругом, тільки шкода мені твоїх білих рук. … і тобі не буде шкода, як з мене глузуватимуть люди? … яка шкода, що ми покинули Київ. … –  Шкода трохи дзеркала… –

II «І не проси мене, І не гризи мене: Шкода про се й казати, Щоб із злиденником Та безземельником Марусеньку звінчати. … — Шкода, Що я збудив тебе! … — Шкода тобі над ними вболівати: Бо падло се, сі трупи гайдамацькі Однаково собаки будуть рвати. … Ви — козацтво хоробре й палке, та, шкода, безголове.

А шкода! … Велика шкода, що цілий ряд тих його творів не можуть діждатися свого призначення. … Шкода, що не знав я – був би не чотири, а дванадцять годин прописав… … І мені стало ще більше шкода цього скривдженого долею товариша, цієї багато обдарованої внутрішнім змістом людини.