Результати пошуку слова: Шкода

Шкода, що в мені немає домішки індіанської крові. … – Мабуть, вам шкода марнувати її на місто. … – А я і є щаслива,- мовила дівчина.- Шкода, що я не випила з вами мартіні, адже тепер мені не треба нікуди їхати. … – раптом запитала Кетрін.- Шкода, що вони ще не привезли дзеркало.

ба́нно – присудкове слово (шкода, сумно) незмінювана словникова одиниця

–  Шкода. …  Шкода, що так виходить. … Дуже шкода. … Шкода, але ризикувати ми не маємо права: ви людина незамінна. … –  А-а, шкода!  … Тутешні полісмени – шкода й мови! … –  Мені справді шкода, – … А тепер у нього тече кров – шкода кожної краплі. … Шкода, що демонструвати цих любих звірят ще рано.

До того ж ми пережили неабиякий день, і шкода попрощатися з ним у мороці. … Мені було шкода бідолашного Пітера: йому-бо, мабуть, дуже кортіло побавитися разом з нами; часом він і сам скаржився, що не може того зробити. … ти не встигнеш зробити до завтра три луки й стріли, то чи не шкода гайнувати час?

— Шкода, шкода!… — … — Ех, шкода! … Їй, мабуть, стало шкода мене, вона почала потішати мене й декілька разів поцілувала мене. … Мабуть, шкода мене було. … Шкода, що не написав. … На мить одначе мені стає шкода її: її вигляд такий напружено-притихлий, наготований до всього і все ж таки з якимось сподіванням.

Шкода, що я не пішов служити до англійців. … – Як шкода. … – і таке інше.- Шкода, що зачепило голову, лейтенанте. … Шкода, що не мене поранило. … – Шкода, що я не був там і не бачив, як вас закидaли стільцями,- не вгавав Етторе.- Ви ж обидва не вмієте співати по-італійському. … Шкода, що тобі так незручно через нього.

Шкода колег. … Шкода, що вас не дозволяють підшивати до протоколу. … Та шкода. … –  Мені справді шкода. … –  Генерала шкода. … Шкода! … Як із тобою щось станеться, мені шкода буде. …  Шкода… доведеться обмежитися фотографіями. … Звісно, шкода, що ми маємо самі тільки трупи, але не проймайтеся, Олексію Михайловичу, особисто ви діяли професійно.

Одначе ніхто не звернув на це уваги, а шкода, бо тоді королівське подружжя пересвідчилося б, що він зовсім нікуди не вирушав, бо ще змалку опанував мистецтво відкривання різних замків, отож і накрутив королівну Електрину. … – Шкода мені хвоста! … але він тільки на мигах показує, що, мовляв, шкода слів.

Тобі не шкода всього того, чим ти не став? … Шкода тільки, що його партнер Ріббентропп уже нічого не міг до цього привітання додати. … На інших пацанів теж було шкода дивитися. … Шкода. … Шкода, що він потім переїхав і туди вже неможливо повернутись. … Шкода, що Лишега не Мишега. … Шкода, я не встиг роздивитися.

Шкода… (Павза). …  Проте шкода все-таки… шкода, що ви не принесли ціянкалію. … Кінці зійшлися… (Помовчав)… А шкода… В останньому слові блиснула нотка якоїсь трагічної щирости й жалю. … Вглядівши його нагло перед собою, торбешники до того перелякалися, що Максимові стало їх шкода.