КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
Коли, було, заговорить, то усе так звичайно, розумно, так неначе сопілочка заграє стиха, що тільки б її і слухав; а як усміхнеться та очицями поведе, а сама зачервоніється, так от неначе шовковою хусточкою обітреть смажнії уста. … Запаска шовкова, морева; каламайковий пояс, та як підпережеться, так так рукою і обхватиш, –