НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки Posted on by / 0 Comment Кохання заворушилось в його душі бурливо та шумливо, кипіло, ніби міцне пиво; але він нагадав гарбузи…
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Fata Morgana – З сiльських настроїв Posted on by / 0 Comment Яка-небудь шина, що блищала з трави, мов плазуюча гадюка, або чавунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали перед його очi картину шумливого життя фабрики, i вiн бачив себе коло вагонеток з цукром або бiля апарату.
Володимир Сосюра – Третя рота Posted on by / 0 Comment Вона була довга, вища за мене, на шумливому вокзалі, повнім жінок у чадрах, що все хиталися і щось мурмотіли, батько продав за четвертак дядьків подарунок і випив за його здоров’я горілки, а я — гірких сліз.
ДМИТРО БАГАЛІЙ – Історія Слобідської України Posted on by / 0 Comment Шумливо було у школі, бо кожний з ЗО—40 школярів у весь голос читав або співав своє.
Володимир Кучмук – Програмування на мові ДОВІР’Я Posted on by / 0 Comment Всім добре відомо, що взяття так званої відповідальності по телефонному дзвінку — то для шумливої преси, в той час, коли справжня мета цього прийому прикрити справжніх виконавців.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем Posted on by / 0 Comment Малий Фонтан найкраще місце в Одесі; там забуваєш за сухі степи, за гарячу спеку великого шумливого південного города.
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Хранителі Персня – Володар Перснів-1 Posted on by / 0 Comment Наступна картина – багатолюдне місто над шумливою рікою, велика фортеця, сім білих веж, і знову корабель з чорними вітрилами, але цього разу був ранок, по воді бігли світлі брижі, і стяг із зображенням білого дерева майорів під сонцем.
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори Posted on by / 0 Comment Місток, про який говорив Балін, давним-давно завалився, і його опори були тепер звичайними валунами посеред мілкого, шумливого потоку.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький Posted on by / 0 Comment Поважна та розумна, вона не любила забавок, не любила веселого шумливого товариства, хоч була ще й молода.
МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні Posted on by / 0 Comment тут йому думка розмальовувала картину за картиною… То перед його очима виводила обстави городського життя, бучного, шумливого, клопітливого.
