ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті Posted on by / 0 Comment Видно, поряд з кімнатою на шість татамі, куди завели її, була ще одна – звідти долинав слабкий шурхіт одежі, Р.
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ Posted on by / 0 Comment Першокурсник Ситник, моторний, їжачком стрижений хлопчина, з надмірною серйозністю прийнявши від Лагутіна гвинтівку, шурхнув з нею у двері — на пост, а Колосовський при мовчанні присутніх підступив ближче до Спартакових списків: —
Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди Posted on by / 0 Comment У доброму здивованні вона й у сон забрала його слова і про серце, яке повинно боліти, і про чесність, забрала й той погляд, що в безнадії сподівався чогось… Коли Оксана прокинулася вдруге і шурхнула на лежанку подивитися на сина, Стаха вже не було на печі.
Микола Олійник – Леся Posted on by / 0 Comment Невидимі в сутінках кажани шурхали над головою, від Стиру тягло холодом.
ПАШЕК Мирко – Ловці перлів Posted on by / 0 Comment Було тихо й пустинно, лише пальмове віття шурхотіло й ляскало вгорі, неначебто клапали дзьобами великі птахи.
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови Posted on by / 0 Comment З шурхотом злітає зі стежки лісова перепілка; ширяє в повітрі королівський гриф; край горіхового гаю вигріває на сонці свій розкішний комір величезний дикий індик; серед пірчастого листя акації мигтить химерний, схожий на ножиці хвіст чудернацького птаха-кравця, якого тутешні мисливці називають «райським птахом».
Олесь Гончар – Берег Любові Posted on by / 0 Comment А руки в'язальниці, огрядної молодиці, теж вбраної по-святковому, вже шурхають поруч, підбирають шелестюче колосся дбайливо, мов дитя, і в один скрут легко в'ється перевесло, натиснуто стебла пшениці коліном, скручено вузло-м, і ось…
Володимир Малик – ШОВКОВИЙ ШНУРОК Posted on by / 0 Comment Драбина шурхнула по стіні і враз натяглася.
Володимир Дрозд – Катастрофа Posted on by / 0 Comment Морозець обличчя поколює, щоки палахкотять, у м'язах бадьорість, сухий сніжок шурхотить під дерев'яною лопатою, дишеться легко, ворона зимним туманцем на яблуні каркає, люди вітаються, жартують — живу…
МЕДНІКОВА Марина – Зірка, або терористка Posted on by / 0 Comment Крізь прочинене вікно шурхотіло фіранками свіже повітря.
