Микола Гоголь – Вій Posted on by / 0 Comment Вона лежала мов жива; чарівне чоло, ніжне, як сніг, як срібло, здавалося замисленим; брови — ніч серед сонячного дня, тонкі, рівні, гордовито підвелися над закритими очима; а вії стрілами впали на лиця і пашіли огнем таємних жадань; уста — рубіни, ладні розквітнути усміхом щастя, повінню радості…
ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита Posted on by / 0 Comment ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА Повідають мудрі люде: Прибудь розум, щастя буде.
ГРИГІР ТЮТЮНИК – ВОГНИК ДАЛЕКО В СТЕПУ Posted on by / 0 Comment О, якби тільки хто знав, яке то щастя — рвати абрикоси уночі при місяці!
ЄФРЕМОВ Іван – Зоряні кораблі Posted on by / 0 Comment А ви, радянська молодь, хочете бути бійцями за культуру, за майбутнє щастя людства.
МИРНИЙ Панас – Голодна воля Posted on by / 0 Comment Щоб і люди нас не бачили, щоб їх гомін не лякав нашого щастя.
КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Григорій Федорович – Конотопська відьма Posted on by / 0 Comment Не знаєш свого щастя!
Юрій Яновський – ВЕРШНИКИ Posted on by / 0 Comment А нам, що куштували тієї водички, щемить серце, хочеться лаятись, нам досадно, бо таких ворогів не слава й побороти, нам же не з неба щастя летіло, ми його важко й трудно здобували, і офіцерські полки з одчаю билися криваво і як годиться.
СЦІБОРСЬКИЙ Микола – Націократія Posted on by / 0 Comment В українській дійсності роль згаданих соціальних паразитів, на щастя, вже неактуальна, бо вони з корінням вирвані в часах революції.
