Борис Грінченко – Під тихими вербами Posted on by / 0 Comment Похмурий вернувся він додому, і Гаїнка не могла його звеселити ніяким своїм примилянням та щебетанням. … І вона щебетала до нього щасливим щебетанням, сміялась так, мовби то був і сміх і плач, і дивилася в його добрі, ясні, правдиві очі, що ніколи не дурили!..
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment Вся просторінь: і птаство з його щебетанням, і еииь небес — то ж їхнє, їхаєі.. … Ми своїм чоловічим товариством, йдучи вслід, охоче слухали Лідине дзвінке щебетання.
Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment Коли ж він на те її щебетання говорив щось грубе або часто навіть сороміцьке, вона холодною долонею, що справді пахла березиною, затуляла йому рота.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment Після полудня прибігла до Югини Софія Кушнір Забігала, закрутилась по хаті, наповнюючи її дзвінким щебетанням і сміхом. … Незабаром до птичого щебетання почав просочуватися відгомін розмови.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – ХО Posted on by / 0 Comment …вершечки чорного лiсу… Стрепенувся врештi лiс i собi заграв… Зашепотiли збудженi листочки, оповiдаючи сни свої, заметушилась у травицi комашня, розiтнулося в гущинi голосне щебетання й полинуло високо – туди, де небо мiниться, де небо грає всякими барвами… На галяву вискакує з гущини сарна i, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга…
Борис Грінченко – Брат на брата Posted on by / 0 Comment без тихих Таліних очей, без веселого щебетання дитячого… Хоч би на хвилину, на одну хвилину побачити!..
Кобилянська Ольга – Людина Posted on by / 0 Comment Наче одним замахом зрозумів він поезію, в котрій, зливалось місячне світло й соловейкове щебетання.
ВОВЧОК Марко – Три долi Posted on by / 0 Comment Бiлi крейдянi шпилi гiр лощать на сонцi, та мiж горами котить рiчка глибока – нi древа, нi квiту, нi щебетання… –
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment А проте йому добре було, він йшов за її сміхом, за її щебетанням дівочим, не боячись нічого, легкий й щасливий, яким був колись.
БОБРОВНИКОВ А. – Повість про нещасних марсіян Posted on by / 0 Comment У відповідь йому знову почулося невиразне щебетання.
