ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана Posted on by / 0 Comment Тумани Дністра й Пруту лишалися збоку, потоки й розтоки зеленого краю, води білі й чорні, дощі й пташиний щебет лісовий – усе лишалося позаду, назавжди, навіки. … Йтимуть вони, як друзі, в щебеті, у стогонах, тузі.
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment Дитя щебетало всю дорогу. … Ні… не для того… Щоб тільки ходити… Най розбитому, най покаліченому, але аби ходити, бачити, як сонце встає, чути пташини щебет, шелест смерекової хвої і шум снігових потоків із весняних гір.
КУПЕР Джеймс Фенимор – Звіробій Posted on by / 0 Comment Весь час, поки Джудіт легковажно щебетала, Гетті сиділа мовчки, думаючи про щось своє. … Той сміх пролунав у його вухах, мов щебет вільшанки.
ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється Posted on by / 0 Comment Постарiєшся, як усе пiзнаєш!" А щиголь мiж тим, отямившися з першого переляку при першiм напливi цiлої товпи народу, скакав собi по щебликах клiтки, теребив конопляне сiм'я дзьобиком, а часом, ставши на верхнiй щеблпк, трiпотав червоно-жовто-басманистими крильцями i щебетав тонесенько: "Тiкiлi-тлiнь!
КОСТЕНКО Ліна – Збірка віршів Posted on by / 0 Comment Зайці, папуги, гнізда горобині… Великий щебет, писк і цвірінчання – таке, що часом хочеться людині поезію шукати у мовчанні.
ДОВЖЕНКО Олександр Петрович – Зачарована Десна Posted on by / 0 Comment Любив пташиний щебет у саду i в полi.
Володимир Сосюра – Третя рота Posted on by / 0 Comment Я дуже дружпв з її сином Міною і його сестрою, чорнобривою і веселою щебетухою Степанидою.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем Posted on by / 0 Comment Тільки соловейки безперестану щебетали в вербах, ніби будили трелями засипаючу пишну долину. … Він вже не чув, як щебетала Христина, і все неначе бачив свою дорогу Саню в кишиневському садку весною, в густій алеї з акацій саме в цвіту, де він побачив її вперше.
Юрiй Яновський – Чотири шаблi Posted on by / 0 Comment Жiночi голоси щебетали й кликали. … Остюковi здалося, що його серце побiльшало неймовiрно, проте жайворонок i щебетання десь пiдступали Остюковi аж до горлянки.
ШКЛЯР Василь – Залишенець Posted on by / 0 Comment Вже без тебе будуть сади розцвітати, без тебе буде зозуля кувати, соловейко щебетати, нам жалю-горечка завдавати… Танасиха так жалібно заквилила над убитим, що заплакали не тільки Ганнуся з матір’ю, всі жінки почали витирати сльози, чоловіки познімали шапки, діти попринишкали.
