Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір
– Гляди, ще боки вiдiспиш. … А ти ще бачиш мiсяць, як його з лiсу виносять на рогах корови, що теж пропахли суницею. … На тебе, на твої пошматованi видiння знову падають слова, немов роса; ти встаєш, сурмонячись, позiхаючи, прикладаєш кулаки до очей, а у вухо, де ще причаївся сон, крiзь туман добирається сумовите кування.